Упродовж тривалого часу студенти, викладачі та всі працівники ТНМУ мали можливість переглянути виставку картин і світлин «Воїни світла», присвячену нашим захисникам. В експозиції, розміщеній у фоє четвертого поверху адмінкорпусу, були представлені роботи поранених військових, які перебувають на лікуванні та реабілітації в лікувальних закладах Тернополя. Доповнювали її світлини воїнів під час арт-терапії.
Виставка відбулася за сприяння Центру виховної роботи та культурного розвитку. «Усі ми робимо, що можемо, щоб бодай трохи полегшити життя військових, які нині перебувають на лікуванні та реабілітації, покращити їхній емоційний та матеріальний стан, – зауважує керівниця цього центру Марта Руденко. – І чудовий проєкт «Воїни світла» – один із способів підтримати наших бійців».
Організатори виставки – педагогиня з Луганщини Олена Хмельницька та відомий тернопільський художник Рустам Давлетов. Познайомилися вони торік у грудні, а з січня почали проводити сеанси арт-терапії для військових.
Олена Хмельницька – уродженка м. Рубіжне. Волонтерству присвятила вже багато років, відколи війна прийшла в її рідне місто. 2014-го року, коли Рубіжне було кілька місяців в окупації, не покинула його, зі своїми колегами та учнями пережила цей тяжкий період. Тоді ж вони розпочали волонтерити, приймали першу хвилю біженців, почали працювати з дітками переселенців, активно допомагали військовим. Намагалися донести людям, що психологічна допомога має бути нарівні з медичною.
Пані Олена – методистка Рубіжанського міського центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді. Разом з колегами вдалося створити неповторний позашкільний заклад, відомий далеко за межами України. Але нині він знищений та розграбований. Втрачені колекції, що налічували понад 1500 тисяч унікальних експонатів. Так, торік у лютому страшна війна знову прийшла сюди. Росіяни нещадно вбивали місцевих мешканців просто в їхніх будинках, стираючи з лиця землі все місто. Після деокупації Рубіжне доведеться фактично будувати заново.
Тож про усі жахіття війни Олена Хмельницька знає не з чужих слів. З 24 лютого до 13 березня вона зі своєю родиною переховувалася в підвалах – при мінус 18 градусів! На її очах знищували рідне місто. Місто, яке будував її дідусь, місто, де вона народилася та жила, де стала успішною людиною. Пані Олена зізнається, що був момент, коли вона подумки вже прощалася з тими, кого любить… «Не зможу передати словами той стан, коли піді мною винесло снарядом квартиру. Це ніколи не забути, – каже Олена Хмельницька. – Хочу, щоб усі усвідомлювали: ті люди, які пережили війну, побачили її та відчули на власній шкірі, ніколи її не зможуть забути. Війна ніколи не відпустить тих, хто через неї втратив своє житло й рідних. Війна ніколи не відпустить тих, хто воює зараз».
Опинившись на Тернопільщині, пані Олена продовжує волонтерську роботу. Зокрема, постійно відвідує військових у шпиталях. Перед Різдвом разом з однодумцями привезли гостинці, колядували у палатах, бачили, як цієї миті обличчя хлопців змінюються, світліють. На завершення залишили номери своїх телефонів військовим, щоб ті повідомляли, що їм потрібно. І ось через кілька годин Олені Хмельницькій прийшло повідомлення: «Допоможіть втілити в життя мою мрію: дуже хочу навчитися малювати!». У пані Олени відразу з’явилися думка, що в цьому зміг би посприяти Рустам Давлетов, тож звернулася до нього.
«Насамперед я тоді подумав, на які теми можна говорити з цими хлопцями, про що запитувати, яких питань торкатися, – зізнається Рустам Давлетов. –Почувався дуже невпевненим, коли вперше йшов до них, а даремно: вони дуже сильні духом і самі роблять перший крок до порозуміння».
Юнак, який мріяв навчитися малювати, свою першу картину писав лежачи. Нині він уже одужав, став на ноги й навіть повернувся в лави ЗСУ та захищає нас з вами.
Рустам Давлетов та Олена Хмельницька відтоді вирішили організовувати сеанси з арт-терапії для військових постійно – принаймні раз на тиждень. Адже арт-терапія допомагає психологічно відновитися, розвиває дрібну моторику. Якщо воїн втратив праву руку на війні, йому важко відразу працювати лівою, а малювання в цьому дуже допомагає. Як зауважують організатори проєкту, арт-терапія дає можливість пораненим хлопцям повірити у себе, побачити себе іншими, додає радості та впевненості.
Нині виставка налічує вже майже сто картин, які написали військові. Є така ж кількість світлин. «Вдивіться в ці обличчя. Ці фото ми робили під час арт-терапії. На них переважно молоді люди, є літні. Красені на візочках, без рук, без ніг, із спотвореними обличчями. Кожен з них приніс себе у жертву. Їхнє життя змінено кардинально. Це – скалічені долі, скалічені родини, цим людям треба навчитися жити з нуля. А нам усім обов’язково треба навчитися їх підтримувати», – каже Олена Хмельницька.
Пані Олена наголошує, що нам також потрібно вміти по-справжньому поважати військових, адже саме армія є запорукою сильної держави. Вона це усвідомила, тому що вижила, як каже сама, завдяки Господу та нашим воїнам, які впродовж двох місяців тримали оборону Рубіжного, даючи можливість вибиратися звідти цивільним. При цьому самі жертвували своїм життям чи здоров’ям.
Організатори проєкту «Воїни світла» закликають усіх допомагати нашим військовим, підтримувати їх, а творчих студентів, які мають талант малювати чи ліпити, запрошують долучатися до проведення арт-терапії для поранених. «Із задоволенням співпрацюватимемо з вами, – мовить Рустам Давлетов. – Для наших хлопців таке спілкування стане великою радістю та наснагою».
Мар’яна ЮХНО-ЛУЧКА